Політика щодо конфлікту інтересів, прав людини та тварин

1. Конфлікт інтересів

Збірник «Ветеринарна медицина» вимагає від авторів декларувати всі конкуруючі інтереси щодо їхньої роботи. Усі подані рукописи мають містити розділ «конкуруючі інтереси» в кінці рукопису з переліком усіх конкуруючих інтересів (фінансових і нефінансових). Якщо автори не мають конкуруючих інтересів, заява має виглядати наступним чином: «Автори заявили, що не існує конкуруючих інтересів».

Редактори можуть запитувати додаткову інформацію щодо конкуруючих інтересів. Редактори та рецензенти також повинні заявляти про будь-які конкуруючі інтереси та будуть виключені з процесу рецензування, якщо конкуруючі інтереси існують.

Конкуруючі інтереси можуть бути фінансовими або нефінансовими. Конкуруючий інтерес існує, коли на інтерпретацію даних або подання інформації авторами можуть вплинути їхні особисті чи фінансові стосунки з іншими людьми чи організаціями. Автори повинні розкривати будь-які фінансові конкуруючі інтереси, а також будь-які нефінансові конкуруючі інтереси, які можуть викликати у них збентеження, якщо вони стануть публічними після публікації статті.

Автори з комерційних організацій, які спонсорують клінічні випробування, повинні декларувати їх як конкуруючі інтереси під час подання. Вони також повинні дотримуватися вказівок щодо належної практики публікацій для фармацевтичних компаній, які розроблені для забезпечення того, щоб публікації випускалися у відповідальний та етичний спосіб. Рекомендації також стосуються будь-яких компаній або окремих осіб, які працюють над публікаціями, що фінансуються галуззю, наприклад, незалежних авторів, контрактних дослідницьких організацій і комунікаційних компаній.

2. Права людини і тварин

Усі дослідження повинні проводитись у відповідних етичних рамках. Якщо є підозра, що робота не проводилась у відповідних етичних рамках, редактори можуть відхилити рукопис та/або зв’язатися з комітетом з етики автора (авторів). У рідкісних випадках, якщо редактор має серйозні занепокоєння щодо етики дослідження, рукопис може бути відхилено з етичних міркувань, навіть якщо було отримано схвалення комітету з етики.

Дослідження із залученням людей, людських матеріалів або даних про людей повинні проводитися відповідно до Гельсінської декларації та повинні бути схвалені відповідним комітетом з етики. Подане дослідження має бути схвалено комітетом з етики/біоетики.

Автори, які повідомляють про використання нової процедури чи інструменту в клінічних умовах, наприклад, як технічний прогрес або звіт про випадок, повинні надати чітке обґрунтування в рукописі, чому нова процедура чи інструмент вважаються більш відповідними, ніж звичайна клінічна практика клінічні потреби пацієнта. Таке обґрунтування не потрібне, якщо нова процедура вже схвалена для клінічного використання в установі авторів. Очікується, що автори отримають схвалення комітету з етики та інформовану згоду пацієнта на будьяке експериментальне використання нової процедури чи інструменту, якщо чітка клінічна перевага, заснована на клінічній потребі, не була очевидною до лікування.

3. Інформована згода

Усі люди мають індивідуальні права, які не можна порушувати. Наприклад, окремі учасники досліджень мають право вирішувати, що станеться з зібраними персональними даними, які можна ідентифікувати, з тим, що вони сказали під час дослідження або інтерв'ю, а також з будь-якою зробленою фотографією. Це особливо стосується зображень вразливих людей або використання зображень у делікатних контекстах. У багатьох випадках авторам необхідно отримати письмову згоду на використання зображень.

Особисті дані досліджуваних учасників не повинні публікуватися в письмових описах, фотографіях і генетичних профілях, за винятком випадків, коли ця інформація необхідна для наукових цілей і коли учасник дав письмову інформовану згоду на публікацію. У деяких випадках повної анонімності важко досягти. Детальний опис окремих учасників може призвести до розкриття їхньої особистості.

Інформована згода на публікацію повинна бути отримана, якщо є якісь сумніви. Маскування області очей на фотографіях учасників є недостатнім захистом анонімності. Винятки, коли не потрібно отримувати згоду: зображення, такі як рентгенівські знімки, лапароскопічні знімки, ультразвукові зображення, сканування мозку, патологоанатомічні препарати (якщо немає ідентифікаційної інформації).

4. Експериментальні дослідження на тваринах

Експериментальні дослідження на хребетних або будь-яких регульованих безхребетних тваринах повинні відповідати інституційним, національним або міжнародним керівним принципам і повинні бути схвалені відповідним етичним комітетом. Заява з детальним описом дотримання керівних принципів (наприклад, Директиви 2010/63/ЄС в Європі) повинна бути включена в рукопис.

Польові дослідження та інші неекспериментальні дослідження на тваринах повинні відповідати інституційним, національним або міжнародним інструкціям. Ми рекомендуємо, щоб автори дотримувалися Конвенції про торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), і Політичної заяви МСОП (IUCN).

Для досліджень випробувань на худобі авторам рекомендується дотримуватися положень Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів України.

5. Політика щодо плагіату

Плагіат - це неетичний акт копіювання чиїхось попередніх ідей, процесів, результатів або слів без чіткого зазначення автора та джерела. Самоплагіат виникає тоді, коли автор використовує значну частину власної раніше опублікованої роботи без відповідних посилань.

Збірник «Ветеринарна медицина» категорично проти будь-якого плагіату. Всі рукописи проходять перевірку за допомогою програмного забезпечення Turnitin. Рукописи, в яких виявлено плагіат на початкових етапах, прямо відхиляються.

Типи плагіату:

• Повний плагіат: раніше опублікований контент без будь-яких змін у тексті.
• Частковий плагіат: суміш з декількох різних джерел з перефразуванням.
• Самоплагіат: повторне використання власного раніше опублікованого дослідження.

6. Заходи у разі виявлення плагіату

Якщо в статті буде виявлено плагіат, журнал створить Комісію з перевірки фактів (КПФ). Редакція може вжити наступні заходи:

1. Інформування керівництва установи або організації, до якої належить автор(и).
2. Видалення PDF-копії рукопису з веб-сайту та вимкнення всіх посилань. До назви додається термін «Плагіат».
3. Блокування облікового запису автора та заборона на публікації терміном на 5 років або назавжди.
4. Розміщення списку авторів-порушників на веб-сайті журналу.