Метою роботи було проаналізувати роль реакції прямої імунофлуоресценції (РПІФ) у системі лабораторної діагностики сказу тварин в Україні. Для проведення аналізу були використані матеріали офіційної ветеринарної звітності за Формою № 2-ВЕТ «Звіт про роботу державних лабораторій ветеринарної медицини» щодо результатів лабораторних досліджень патологічного матеріалу з підозрою на сказ Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ) та вірусологічних відділів Державних регіональних лабораторій Держпродспоживслужби України, а також аналітичні матеріали: Звіт «Про проведену оцінку ризику поширення сказу серед домашніх та сільськогосподарських тварин при діючій системі контролю сказу тварин в Україні» та Звіт «Про проведену оцінку ризику поширення сказу тварин в Україні». Установлено, що протягом останніх 15 років (2006–2020 рр.) у державних лабораторіях проведено 194 079 досліджень патологічного матеріалу. Реакція прямої імунофлуоресценції є основною базовою методикою для діагностики сказу в Україні, за використання якої у 94,5 % випадків ставиться заключний діагноз «сказ». Упроваджено з 2020 року в роботу науково-дослідного вірусологічного відділу ДНДІЛДВСЕ стандартизовані підходи, у тому числі використання референс-штаму вірусу сказу CVS-11 (ATCC VR 959), для організації та проведення міжлабораторних раундів професійного тестування ВЕТ-ТЕСТ з виявлення антигену згідно з вимогами ІSO 17043:2017 «Оцінка відповідності. Загальні вимоги щодо перевірки професійного рівня». РПІФ є основною реакцією для діагностики сказу серед тварин в Україні. З 2020 року впроваджено стандартизовані підходи та організовано проведення міжлабораторних раундів професійного тестування ВІТ-ТЕСТ з виявлення антигену вірусу сказу відповідно до стандарту якості ISO 17043:2017. Установлено необхідність запровадження нових методів лабораторної діагностики сказу, таких як вірусовиділення в культурі клітин і полімеразно-ланцюгова реакція
Ключові слова: моніторинг, експрес-тест, ATCC VR 959
World Health Organization. WHO expert consultation on rabies: Third report. Geneva: WHO, 2018. 195 pp. (WHO Technical Report Series, Vol. 1012). ISBN: 9789241210218. URL: https://apps.who.int/iris/handle/10665/272364.
Недосєков В. В., Гришок Л. П., Полупан І. М., Іванов М. Ю. Оздоровлення території України від сказу — невідкладні завдання науки і практики. Ветеринарна медицина України. 2009. № 2. С. 12–13.
Mazur N., Nedosekov V., Polupan І. The role of the fat in laboratory diagnosis of rabies. Veterinary Biotechnology : bulletin. Kyiv, 2015. Iss. 26. С. 232–236. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vbtb_2015_26_33.
Polupan I. M., Nedosekov V. V., Stepanova T. V., Rudoi O. V., Parshikova A. V., Drozdova E. I. Molecular characteristics isolates of rabies virus isolated from humans in Ukraine. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science. 2021. Vol. 677. Р. 042025. DOI: https://doi.org/10.1088/1755-1315/677/4/042025.
World Organisation for Animal Health (OIE). Chapter 3.1.17. Rabies (infection with rabies virus and other lyssaviruses) [version adopted in May 2018]. In: Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for Terrestrial Animals (Mammals, Birds and Bees). 8th ed. Paris : OIE, 2018. P. 578–612. URL: https://www.oie.int/fileadmin/Home/eng/Health_standards/tahm/3.01.17_RABIES.pdf.
Hanlon C. A., Smith J. S., Anderson G. R. (1999). Recommendations of a national working group on prevention and control of rabies in the United States. Article II: Laboratory diagnosis of rabies. The National Working Group on Rabies Prevention and Control. Journal of the American Veterinary Medical Association. 1999. Vol. 215, iss. 10. P. 1444–1446. PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/10579039.
Tepsumethanon V., Lumlertdacha B., Mitmoonpitak C., Fagen R., Wilde H. Fluorescent antibody test for rabies: prospective study of 8,987 brains. Clinical Infectious Diseases. 1997. Vol. 25, iss. 6. P. 1459–1461. DOI: https://doi.org/10.1086/516151.
Robardet E., Picard-Meyer E., Andrieu S., Servat A., Cliquet F. International interlaboratory trials on rabies diagnosis: An overview of results and variation in reference diagnosis techniques (fluorescent antibody test, rabies tissue culture infection test, mouse inoculation test) and molecular biology techniques. Journal of Virological Methods. 2011. Vol. 177, iss. 1. P. 15–25. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jviromet.2011.06.004.
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Звіти про проведені оцінки ризиків. URL: https://dpss.gov.ua/diyalnist/ocinka-riziku/zviti.
Полупан І. М., ред. Планування, організація та проведення пероральної імунізації м’ясоїдних тварин проти сказу : метод. реком. Київ : ПП "Тім-Сервіс К", 2019. 30 с.
Polupan I., Bezymennyi M., Gibaliuk Y., Drozhzhe Z., Rudoi O., Ukhovskyi V., Nedosekov V., De Nardi M. An analysis of rabies incidence and its geographic spread in the buffer area among orally vaccinated wildlife in Ukraine from 2012 to 2016. Frontiers in Veterinary Science. 2019. Vol. 6. P. 290. DOI: https://doi.org/10.3389/fvets.2019.00290.
Полупан І. М., Дрожже Ж. М., Гібалюк Ю. О., Шарай Я. М. Удосконалення системи антирабічних заходів в Україні. Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. 2018. № 1–2. С. 149–152. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddau_2018_1-2_28.
