Метою роботи було проаналізувати поширення та етіологічну роль клостридій у спричиненні захворювань ВРХ в Україні. Дослідження проведені у 16 скотарських господарствах України впродовж 2019 року з використанням епізоотологічного, клінічного, патологоанатомічного, бактеріологічного та статистичного методів дослідження. Бактеріологічному дослідженню піддавали біологічний матеріал від ВРХ, хворої на респіраторну патологію, ендометрит, мастит, шлунково-кишкові захворювання, з патологією суглобів та копит. Ідентифікацію ізольованих культур здійснювали за тестами, що рекомендовані у «Визначнику бактерій Берджи». За результатами досліджень було селекційоновано 3 епізоотичні культури Clostridium perfringens, вивчено їхні культурально-морфологічні та вірулентні властивості. Клостридії, які мали фактори патогенності, зокрема лецитиназну активність, продукували гемолізини, володіли токсигенними властивостями, патогенними для тварин, були виділені у 35,8 % випадків (у 76 зразках біологічного матеріалу). Clostridium perfringens було ізольовано від 23 хворих на ендометрит і від 15 хворих на мастит корів, 14 тварин з респіраторною патологією, 20 тварин з патологією шлунково-кишкового тракту та від 4 тварин з патологією суглобів і копит. Виділені збудники клостридіозів були полірезистентними до антибактеріальних препаратів, зокрема до пеніцилінів, тетрациклінів, амфеніколів макролідів, аміноглікозидів та деяких хінолонів. Clostridium perfringens найменшу резистентність мала до енрофлоксацину та цефотаксиму. До метронідазолу були резистентними 48,1 % виділених культур, до офлоксацину, ципрофлоксацину, гатифлоксацину, левофлоксацину — 59,2 % збудників клостридіозу. Установлено, що збудники клостридіозів є широко розповсюдженими у скотарських господарствах України та мають епізоотичне значення в етіології шлунково-кишкових захворювань. Захворюванню сприяють багато факторів, а вакцинація є не завжди ефективною
Ключові слова: Clostridium perfringens, велика рогата худоба, антибіотики
Терентьева Т. Е. и др. Видовой спектр бактерий рода Clostridium, выделенных от крупного рогатого скота на молочных комплексах. Российский ветеринарный журнал. Сельскохозяйственные животные. 2016. № 1. C. 5–8. URL: https://www.elibrary.ru/item.asp?id=25506030.
Бусол В. О. та ін. Еволюція патогенності Clostridium chauvoei. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Серія: Ветеринарні науки. 2016. Т. 18, № 2. С. 24–29. DOI: https://doi.org/10.15421/nvlvet6606.
Savva C. G. et al. The pore structure of Clostridium perfringens epsilon toxin. Nature Communications. 2019. Vol. 10, No. 1. P. 2641. DOI: https://doi.org/10.1038/s41467-019-10645-8.
Rumah K. R. et al. The myelin and lymphocyte protein MAL is required for binding and activity of Clostridium perfringens ε-toxin. PLoS Pathogens. 2015. Vol. 11, No. 5. P. e1004896. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.ppat.1004896.
Wagley S. et al. Evidence of Clostridium perfringens epsilon toxin associated with multiple sclerosis. Multiple Sclerosis. 2019. Vol. 25, No. 5. P. 653–660. DOI: https://doi.org/10.1177/1352458518767327.
Головко А. Н. и др. Микробиологические и вирусологические методы исследования в ветеринарной медицине: справ. пособие. Харьков: НТМТ, 2007. 512 с.
Биргер М. О. и др. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования. 3‑е изд. Москва: Медицина, 1982. 464 с.
Rainey F. A., Hollen B. J., Small A. Genus I. Clostridium Prazmowski 1880. In: Bergey’s Manual of Systematics Bacteriology. 2 ed. New York: Springer, 2009. Vol. 3: The Firmicutes. P. 738–828. DOI: https://doi.org/10.1007/978-0-387-68489-5.
Ашмарин И. П., Воробьёв А. А. Статистические методы в микробиологических исследованиях. Ленинград: Государственное издательство медицинской литературы, 1962. 177 с.
Закс Л. Статистическое оценивание. Москва: Статистика, 1976. 598 с.
