У статті наведено результати визначення доцільності та ефективності застосування вакцини і пробіотиків для профілактики асоційованих інфекцій у господарстві з високим рівнем патологій у тварин бактеріальної етіології та циркуляцією полірезистентних збудників. Захворюваність телят на пневмоентерити становила 38,0 %, корів на різні форми маститів — 48,2 %, ендометрити —76,2 %. Від хворих тварин ізолювали збудник еширихіозу (Escherichia coli), стафілококозу (Staphylococcus aureus), анаеробної ентеротоксемії (Сlostridium perfringens) та ряд умовно-патогенних мікроорганізмів, які приймали участь в ускладненні асоційованого перебігу інфекцій. Виділена мікрофлора була резистентною до препаратів пеніцилінового ряду, аміноглікозидів, макролідів, амфеніколів, лінкозамідів, цефалоспоринів та навіть деяких фторхінолонів. Крім того, установлено, що пробіотичні культури роду Bacillus мали більш виражену антагоністичну активність до виділених збудників, тому їх доцільно було використовувати при спалахах інфекційних хвороб для витіснення патогенної мікрофлори з вогнища інфекції. При профілактиці захворювання та нормалізації мікрофлори після застосування антибактеріальних препаратів доцільним було застосування пробіотиків на основі лактобацил, оскільки вони мали найвищі показники адгезії (від 6,4 ± 0,6 до 8,9 ± 0,4). Після вакцинації захворюваність корів була нижчою ніж у контрольній групі, зокрема на мастити — на 15–25 %; на затримку посліду — на 15–32,7 %, на ендометрити — на 17–30 %. Дворазова вакцинація сухостійних корів забезпечила формування колострального імунітету у телят і зменшення на 20 % захворюваності телят на респіраторні та шлунково-кишкові хвороби. Крім того, вакцинація корів сприяла покращенню якості молока за ступенем його обсіменіння бактеріальної мікрофлори
Ключові слова: пневмоентерити, мастити, ендометрити
Гадзевич Д. В., Гадзевич О. В. Розповсюдження та біологічні властивості бактеріальних патогенів, що спричиняли економічно значимі захворювання тварин у скотарських господарствах України у 2016 році. Ветеринарна медицина: міжвідом. темат. наук. зб. 2017. Вип. 103. С. 183–188. URL: http://www.jvm.kharkov.ua/sbornik/103/3_42.pdf.
Турко І. Б. та ін. Шляхи розповсюдження стрептококової та стафілококової мікрофлори при маститі. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. 2010. Т. 12, № 2(44), ч. 1. С. 321–325. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvlnu_2010_12_2(1)__65.
Ряпосова М. В., Тарасенко М. Н. Этиологические факторы возникновения маститов у молочных коров. Эколого-биологические проблемы использования природных ресурсов в сельском хозяйстве : сб. матер. международ. науч.-практ. конф. мол. учёных и специалистов (Екатеринбург, 13 марта 2015 г.). Екатеринбург : ООО «Информационно-рекламное агентство Уральской Торговой Компании», 2015. С. 137–140. URL: https://www.elibrary.ru/item.asp?id=23542581.
Лабинская А. С. Микробиология с техникой микробиологических исследований. Москва: Медицина, 1978. 394 с.
Головко А. Н. и др. Микробиологические и вирусологические исследования в ветеринарной медицине: справ. пособие. Харьков: НТМТ, 2007. 512 с.
Bergey’s Manual of Systematics Bacteriology. 2 ed. New York: Springer, 2005. Vol. 2: The Proteobacteria, pt. B: The Gammaproteobacteria. 1106 pp. DOI: https://doi.org/10.1007/0-387-28022-7.
Bergey’s Manual of Systematics Bacteriology. 2 ed. New York: Springer, 2009. Vol. 3: The Firmicutes. 1422 pp. DOI: https://doi.org/10.1007/978-0-387-68489-5.
Биргер М. О. и др. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования. 3‑е изд. Москва: Медицина, 1982. 464 с.
Ашмарин И. П., Воробьёв А. А. Статистические методы в микробиологических исследованиях. Ленинград: Государственное издательство медицинской литературы, 1962. 177 с.
Закс Л. Статистическое оценивание. Москва: Статистика, 1976. 598 с.
